Система документування — прийнятий поря¬док створення, оформлення Й виконання документів Скарга — вид звернення, в якому йде мова про порушення суб'єктивних прав чи інтересів громадян, що оберігаються законом Службова записка — записка про виконання якоїсь роботи, що надсилається однією посадовою особою іншій Склад посвідчення — підпис і печатка Список — документ, що містить перелік осіб чи предметів у певному порядку, складений з метою Інформації чи реєстрації Справа — документ чи сукупність документів, що стосуються одного питання чи виду діяльності й поміщені в окрему теку Стандарт — документ, що встановлює єдині норми та вимоги до документів Стандартизація — установлення правил добору слів і термінів, правил побудови речень і словосполучень Статут — нормативний акт, що визначає структуру, функції та права підприємства, організації, установи Стиль — особливість мови, яка проявляється у доборі та організації мовних засобів у зв'язку з завданням спілкування САМОГУБСТВО, суїцид- надзвичайний, виключний акт людської поведінки, який свідчить про те, що психогенні чинники виявилися сильнішими за інстинкт самозбереження, інстинкт життя. Особи, винні в доведенні до С., відповідно до ст. 120 КК України несуть кримінальну відповідальність.
- САМООБМОВА
- визнання провини у вчиненні злочину особою, який насправді вона не вчиняла. Мотиви С. різні: бажання приховати більш тяжкий злочин; вплив заінтересованих осіб; психічні аномалії допитуваного. Тактичні прийоми викриття С.: зіставлення показань допитуваного з даними, що точно встановлені у справі; постановка деталізуючих і уточнюючих запитань; оголошення показань ін. осіб.
- САМОПОЧУТТЯ
- відчуття фізіологічної і психологічної комфортності внутрішнього стану.
- САМОВЛАДАННЯ
- здатність людини володіти собою; витримка, холоднокровність. С. - показник емоційної і соціальної зрілості особи.
- САНГВІНІК
(від лат. sanguis, род. в. sanguinis - кров, життєва сила) - суб'єкт, який володіє одним із чотирьох основних типів темпераменту, що відзначається високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю і жвавістю рухів, розмаїттям і багатством міміки, швидким темпом мовлення. С. прагне до частої зміни вражень, легко і швидко відгукується на навколишні події, товариський. Емоції - переважно позитивні - швидко виникають і швидко змінюються. Порівняно легко і швидко С. переживає невдачі.
- СЕНЗИТИВНІСТЬ
(від лат. sensus - почуття, відчуття) - характерологічна особливість людини, яка виявляється у підвищеній чутливості до подій, що відбуваються з нею; зазвичай супроводжується підвищеною тривожністю, страхом перед новими ситуаціями, людьми, будь-якими іспитами. Сензитивним людям властиві боязкість, сором'язливість, вразливість, схильність до тривалого переживання минулих або майбутніх подій, почуття власної недосконалості, тенденція до розвитку підвищеної моральної вимогливості до себе і заниженого рівня домагань. Необхідно враховувати при обранні тактики допиту.
- СХИЛЬНІСТЬ
- вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. Її основою є глибока стійка потреба індивіда у тій чи ін. діяльності, прагнення вдосконалювати вміння і навички, пов'язані з цією діяльністю.
- СХОДКА
- збір злодіїв для вирішення якихось питань.
- СИГНАЛІТИЧНА ФОТОЗЙОМКА
- впізнавальна фотозйомка. Вперше правила С. ф. розробив французький криміналіст А. Бертільон. Див. Фотозйомка впізнавальна.
- СИЛЬНОДІЮЧІ РЕЧОВИНИ
- лікарські засоби, вживання яких у дозах, понад тих, що рекомендуються, може зашкодити здоров'ю людини.
- СИМПАТИЧНЕ ЧОРНИЛО
- прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (напр., розчин хлористого кобальту). С. ч. використовують для тайнопису. Див. Тайнопис.
- СИМПАТІЯ
(від грец. співчуття, потяг, внутрішня прихильність) - стійке схвальне емоційне ставлення людини до ін. людей, до їх груп або до соціальних явищ, яке виявляється у приязності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, виявлення уваги, допомоги. Виникає на основі спільних поглядів, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. Може виникнути і як наслідок вибіркової позитивної реакції на привабливу зовнішність, поведінку, риси характеру ін. людини.
- СИМУЛЯЦІЯ
(від лат. simulatio - видимість, удавання) - поведінка, спрямована на імітацію хвороби або її окремих симптомів з метою ввести в оману. Розрізняють навмисну і патологічну С. Від С. слід відрізняти самонавіювання, коли людина щиро переконана у наявності в неї тяжкої соматичної хвороби.
- СИНДРОМ
- комплекс характерних для певного захворювання симптомів.
- СИНИЛЬНА КИСЛОТА
- безбарвна летка рідина із запахом гіркого мигдалю; ціановодень. Сильна отрута: доза в 0,06 г спричинює смерть через кілька секунд. Солі цієї кислоти (напр., ціаністий калій) також смертельні при дозах понад 0,15-0,2 г.
- СИНТАГМА
- відрізок усного мовлення чи написаного тексту, що вирізняється у межах речення як певна синтаксична та інтонаційно-смислова єдність.
- СИНТАГМАТИКА
- 1) Вчення про членування мови на синтагми. 2) Вчення про словосполучення.
- СИНТАКСИС
(грец. - побудова, зв'язок, з'єднання) - розділ граматики, що вивчає правила поєднання слів у реченнях. Положення С. використовуються у судовому авторознавстві.
- СИНТЕЗ
(від грец. сполучення, складання) - процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле, необхідний етап пізнання. С. нерозривно пов'язаний із аналізом, вони доповнюють один одного.
- СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ
- упорядкована сукупність (комплекс) взаємозалежних і взаємозумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість і вибірковість у процесі її реалізації. С. т. п. процесуальної дії має бути не лише їх сукупністю, а й побудовою, яка припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, у якому його складові компоненти взаємозалежні, посідають відповідне місце у певній послідовності і виконують необхідні функції. Властивості С. т. п. : 1) цільова спрямованість (система має виконувати свої функції, маючи певні цілі); 2) вибірковість (система має працювати лише у ситуації, в якій би вона була оптимальною); 3) динамічність (система має широкий діапазон виявів, вона рухлива, пластична, гнучка); 4) варіантність (широкий арсенал типових систем); 5) адгоритмічність (система - своєрідний алгоритм, типова програма). С. т. п. має двояку структуру: з одного боку, вони за своєю природою належать до певного виду слідчої дії (тактичні прийоми допиту, обшуку, пред'явлення для впізнання); з іншого - ці системи мають підсистеми, що існують відповідно до цілей проведення конкретної слідчої дії. С. т. п. окремих слідчих (судових) дій являють собою певні типові програми, своєрідні алгоритми для слідчого (судді), що рекомендуються до застосування у відповідних ситуаціях як найефективніша. С. т. п. тотожна тактичній комбінації. Див. Тактична комбінація.
- СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ДОПИТУ
- комплекс тактичних прийомів допиту, що обирається залежно від ситуації слідчої дії, її виду, процесуального стану допитуваного, його психологічного стану, позиції. Типові С. т. п. д. спрямовані на: 1) встановлення психологічного контакту; 2) спонукання до давання показань; 3) уточнення показань і усунення в них суперечностей; 4) актуалізацію у пам'яті допитуваного забутого; 5) викриття неправди; 6) усунення перекручувань при добросовісній помилці допитуваного.
- СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОБШУКУ
- комплекс тактичних прийомів обшуку. С. т. п. о.: 1) спрямована на спілкування з обшукуваним; 2) спрямована на здійснення пошукових дій. Формування таких систем залежить від низки чинників: виду обшуку, його цілей, слідчої ситуації, ситуації обшуку, позиції обшукуваного, інформації про предмет пошуку, специфіки об'єкта обшуку. У межах С. т. п. о., спрямованої на спілкування з обшукуваним, можуть бути сконструйовані такі тактичні комбінації: 1) що сприяють усуненню перешкод і протидії обшукуваного (запропонувати обшукуваному змінити свою поведінку; використати навіювання у формі наказу або видалити обшукуваного з місця обшуку; роз'яснення обшукуваному неправильно зайнятої позиції; повідомлення про мету обшуку і його необхідність; роз'яснення доцільності добровільної видачі того, шукають; роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування); 2) що стимулює обшукуваного до спілкування зі слідчим (словесна розвідка; залучення обшукуваного до діяльності; постановка нейтральних запитань; постановка уточнюючих запитань; демонстрація окремих об'єктів пошуку); 3) що сприяє встановленню психологічного контакту з обшукуваним та одержанню від нього пошукової інформації (бесіда з обшукуваним на абстрактну тему; використання позитивної оцінки окремих якостей особи обшукуваного; постановка контрольних запитань; зіставлення інформації відповідей обшукуваного з реальною обстановкою місця обшуку). Залежно від передбачуваного способу збереження предмета пошуку можуть бути запропоновані такі тактичні комбінації: 1) що спрямована на пошук об'єктів, які зберігаються без спеціального маскування (аналіз обстановки місця обшуку з метою визначення місць природного зберігання предмета пошуку; аналіз виявлених об'єктів у місцях їх природного зберігання; зіставлення виявленого об'єкта з ознаками шуканого); 2) що спрямована на пошук видозмінених або знищених об'єктів (аналіз можливостей видозміни (знищення) предмета обшуку; зіставлення окремих ділянок приміщення чи ін. об'єктів; аналіз виявлених слідів, предметів та їх ознак); 3) що спрямована на пошук об'єктів, які зберігаються у спеціальних схованках або ін. суб'єктивно недоступних місцях (аналіз ознак предмета пошуку; зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку; орієнтація на професійні або ін. навички обшукуваного при визначенні місць схову; аналіз окремих ділянок приміщення, меблів та ін. об'єктів з метою встановлення демаскуючих ознак; зіставлення однакових предметів між собою).
- СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ
- комплекс тактичних прийомів у певній ситуації слідчої дії. Можна виділити такі системи тактичних прийомів: 1) при справжньому відображенні події злочину (зіставлення первинних даних і обстановки місця події для виявлення слідів злочину; аналіз окремих слідів на місці події; моделювання минулої події); 2) при неповному відображенні події злочину (аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; використання уявної реконструкції окремих елементів події; моделювання для відтворення події, що відбулася; зіставлення події, що моделюється, і реальної картини місця події); 3) за відсутності явного відображення події злочину (зіставлення первинних даних з інформацією з місця події; залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; аналіз ознак знищення слідів; аналіз ін. інформації з місця події та її зіставлення з встановленими фактами); 4) при неправдивому відображенні події злочину (зіставлення інформації з місця події з традиційним, природним ходом події; зіставлення інформації місця події з типовими аналогами; зіставлення слідів (предметів) із довідковими даними; зіставлення слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; зіставлення даних з місця події із доказами, точно встановленими у справі).
- СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ
- об'єднання тактичних прийомів у працюючі комплекси, в яких кожний компонент (спосіб дії) перебуває в певній послідовності, займає відповідне місце і виконує покладені на нього функції. Рівень розвитку криміналістики дає можливість не лише ізольовано розглядати окремі тактичні прийоми процесуальних дій, а й встановлювати взаємозв'язки і взаємозалежності між ними, виявляти окремі комплекси прийомів у вигляді їх систем і підсистем, простежувати їх роботу в дії. С. т. п. - це більш високий етап їх пізнання.
- СИТУАЦІЯ ДОПИТУ
(від лат. situs - становище) - сукупність даних у конкретний момент проведення допиту; обстановка допиту під час його проведення. Типові С. д.: 1) повідомлення правдивих показань; 2) добросовісна помилка допитуваного; 3) суперечності у показаннях допитуваного; 4) відмова від давання показань; 5) повідомлення неправдивих показань.
- СИТУАЦІЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ
- сукупність даних на місці події; відображення наслідків певної події. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна виділити такі ситуації: 1) подія злочину має справжнє відображення; 2) подія злочину має неповне відображення; 3) подія злочину не має свого явного відображення; 4) подію злочину відображено неправдиво.
- СИТУАЦІЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ
- сукупність даних у конкретний момент провадження слідчої дії; обстановка слідчої дії під час її проведенні. За обсягом понять С. с. д. є ситуацією меншого ступеня спільності порівняно зі слідчою ситуацією. С. с. д. структурно входить у слідчу ситуацію і є її складовою частиною. С. с. д. формується у процесі самої дії і залежить від: 1) наявності (одержання) доказового матеріалу; 2) прогнозу слідчим відповідної тактики; 3) дій суб'єкта, на якого спрямована система тактичних прийомів.
- СКАРГА
- 1) Вираження невдоволення, зазвичай словесне, з приводу якихось прикростей, болю; 2) Офіційна заява з проханням про усунення якоїсь кривди, неправильності.
- СКЛАД ЗЛОЧИНУ
- сукупність передбачених законом ознак, що характеризують вчинене діяння як конкретний вид злочину. Має важливе значення для розробки криміналістичної класифікації і криміналістичної характеристики злочинів.
- СКЛАДНІСТЬ ПОЧЕРКУ
- загальна ознака почерку; свідчить про те, якими рухами виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови. Розрізняють простий, спрощений та ускладнений почерк.
- СКОКАР
(злодійський жаргон) - злодій, який здійснює крадіжки зі зломом із квартир.
- СКУЙОВДЖЕНІСТЬ ВОЛОКОН ПАПЕРУ
- ознака зміни початкового тексту документа способом підчищання.
- СКВОЗНЯК
(злодійський жаргон) - квартира, під'їзд із запасним виходом.
- СЛОН
(злодійський жаргон) - 1) Щипці для відмикання замка, у який зсередини встановлено ключ. Див. Уїститі. 2) Татуювання, що розшифровується: ?Смерть лягавым от ножа?.
- СЛОВЕСНА РОЗВІДКА
- тактичний прийом обшуку, який полягає у тому, що слідчий повідомляє про перехід до наступної стадії обшуку (або повідомляє ін. інформацію) з метою простежити за поведінкою і реакцією обшукуваного. Такий прийом завжди має силу непрямого навіювання. Слідчий звертається не до обшукуваного, а до ін. учасників обшуку (працівників міліції, понятих, спеціалістів) з тими чи ін. вказівками і пропозиціями: про необхідність перейти до наступної стадії обшуку, про доцільність пошуків у тому чи ін. місці, про можливості використання технічних засобів.
- СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ
- метод опису зовнішності людини для її ідентифікації за ознаками зовнішності. С. п. як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці XIX ст. А. Бертільоном (Франція), потім удосконалювався ін. криміналістами (зокрема, Р. Рейсом). Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці. Головними принципами С. п. є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описові зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манери поведінки) та одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом ?від загального до окремого?; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології С. п.
- СЛІД
- 1) У вузькому розумінні - матеріально-фіксоване відображення. Див. Сліди матеріально-фіксовані. 2) У широкому розумінні - результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину.
- СЛІДИ ДИНАМІЧНІ
- сліди, що виникають у результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До С. д. належать сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.
- СЛІДИ КРОВІ
- бризки, краплі, патьоки, плями, калюжі, мазки або відбитки крові. У криміналістиці існують діагностичні способи визначення крові.
- СЛІДИ ЛОКАЛЬНІ
- сліди, що виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (напр., слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо С. л. поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.
- СЛІДИ МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ
- сліди-відображення, що виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів. Залежно від об'єктів, які їх утворили, розрізняють: сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Щодо конкретних слідоутворюючих об'єктів частіше трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів. Відповідно до механізму утворення сліду виділяють: об'ємні і поверхневі; статичні і динамічні; локальні і периферійні сліди.
- СЛІДИ НАШАРУВАННЯ
- поверхневі сліди, що формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).
- СЛІДИ НІГ І ВЗУТТЯ
- відбитки морфологічних особливостей будови ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об'ємні (утворюються на поверхні ґрунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні і динамічні. Об'єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.
- СЛІДИ ПЕРИФЕРІЙНІ
- сліди, що виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (напр., слід від забрудненого (борошном, цементом, пилюкою) верху взуття, утворений ?на периферії?, навколо взуття, за межами підошви).
- СЛІДИ ПОВЕРХНЕВІ (ПЛОЩИННІ)
- сліди, що виникають у результаті змін, які відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами - довжиною і шириною). Обидва об'єкти, які беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. С. п. (п.) поділяються на сліди нашарування і відшарування; видимі та невидимі.
- СЛІДИ РОЗПИЛУ
- лінійні об'ємні сліди, що утворилися в результаті багатократного поступального переміщення слідоутворюючого об'єкта (пили) з поступовим заглибленням його в товщу перпендикулярно або під кутом у площині слідосприймаючого об'єкта. Характер С. р. залежить від твердості об'єкта, а також напряму розпилу, ступеня гостроти, способу заточування пили та ін.
- СЛІДИ РОЗРУБУ
- лінійні об'ємні сліди, що утворюються в результаті однократного впливу на слідосприймаючий об'єкт рублячого знаряддя, яке переміщується під кутом 90њ і менше до площини слідосприймаючого об'єкта.
- СЛІДИ РУКАВИЧОК
- відображення рельєфу (матеріалу) поверхні рукавичок, ознак, що утворилися у процесі їх виготовлення, носіння і ремонту, а також відшарування і бруду з поверхні рукавичок.
- СЛІДИ СТАТИЧНІ
- сліди, що виникають у момент спокою (статики), який настає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, що контактують у перпендикулярному напрямі. Здебільшого С. с. зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єкта, відображаючи його без істотних перекручень.
- СЛІДИ СВЕРДЛІННЯ
- лінійні об'ємні відображення різальної кромки і свердла, що обертається навколо осі з одночасним переміщенням уздовж неї.
- СЛІДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
- сліди, що відображують зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, які відокремилися від транспортного засобу (частинки фарного скла); речовини (плями мастила).
- СЛІДИ ВІДШАРУВАННЯ
- поверхневі сліди, що формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (напр., сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).
- СЛІДИ ЗЛОЧИНУ
- 1) Результат будь-якої матеріальної зміни початкової обстановки, що сталася внаслідок вчинення злочину (слід у широкому розумінні). Передбачають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів, що становлять речовинне середовище, у якому вчинено злочин. Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміну вигляду або стану предмета (зламаний замок). 2) Матеріально-фіксоване відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (слід у вузькому розумінні) - сліди-відображення: сліди рук, ніг, знарядь, інструментів та ін. Сліди-відображення становлять головний зміст трасології.
- ДИ ЗНАРЯДЬ ЗЛОМУ
- сліди, залишені різними засобами, що використовувалися злочинцем для відкриття сховищ і руйнування перепон.
- СЛІДИ ЗУБІВ
- відбитки зубів людини на певних об'єктах. С. з. мають ідентифікаційне значення.
- СЛІДОСПРИЙМАЮЧИЙ ОБ'ЄКТ
- у трасології: об'єкт, що відобразив ознаки зовнішньої будови (структури) або спосіб дії слідоутворюючого об'єкта.
- СЛІДОУТВОРЮЮЧИЙ ОБ'ЄКТ
- 1) Об'єкт, що залишив у момент події свій відбиток на іншому об'єкті. 2) Об'єкт, що залишив у момент події слід на слідосприймаючому об'єкті у вигляді остаточної деформації або субстрактний слід, у якому відобразилися ознаки слідоутворюючого об'єкта чи його спосіб дії.
- СЛІДОУТВОРЕННЯ
- 1) Процес формування будь-якого матеріального відображення події як процес зміни властивостей об'єкта внаслідок взаємодії з ін. об'єктом під час будь-якої події. 2) Процес контактування мінімум двох (ідентифікованого та ідентифікуючого) об'єктів, під час якого ідентифікуючий об'єкт сприймає, відображає зовнішні властивості (ознаки зовнішньої будови) ідентифікованого об'єкта.
- СЛІДОВИЙ КОНТАКТ
- у трасології: результат взаємодії між слідоутворюючим і слідосприймаючим об'єктами. С. к. може бути статичним і динамічним.
- СЛІДСТВО
- збирання і перевірка доказів, необхідних і достатніх для з'ясування обставин, що належать до предмета доказування. С. - збірне поняття, яке охоплює: досудове слідство - самостійну стадію кримінального процесу, що відбувається за порушенням кримінальної справи; судове слідство - складову судового розгляду в суді першої інстанції.
- СЛІДЧА ХИТРІСТЬ
- сукупність (комплекс) тактичних прийомів, основаних на використанні неповного або помилкового уявлення обвинуваченого про докази, що є у слідчого. С. х. іноді називають психологічною пасткою. Проблема використання С. х. у криміналістиці є дискусійною. До С. х. належать: прийоми приховування значущої для справи інформації від зацікавлених осіб; прийоми створення такої обстановки, яку можна подвійно оц
