Затримання і допит підозрюваного

Затримання особи за підозрою у вчиненні злочину КПК відносить до слідчих дій, маючи на увазі, що воно являє собою не лише короткочасний арешт особи у невідклад­них випадках без санкції прокурора, а й спосіб збирання доказів. Протокол затримання є джерелом доказів, оскільки в ньому відображаються дані, що мають значення, для справи про особу, яку підозрюють у вчиненні злочину.

Підстави та процесуальний порядок затримання підоз­рюваного викладено в статтях 106 та 115 КПК України.

Як і кожна слідча дія(за винятком огляду місця події), затримання підозрюваного може проводитися лише після порушення кримінальної справи.

Допит підозрюваного — це слідча дія, яка проводить­ся з метою одержання від особи показань щодо обставин, що стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу до притягнення її як обвинуваченої, а також щодо всіх інших обставин справи, які їй відомі (ст. 73 КПК).

Інтереси боротьби зі злочинністю вимагають застосування швидких та рішучих заходів щодо осіб, які підо­зрюються у вчиненні злочинів. Одним із таких заходів є затримання.

Для затримання за ст. 106 КПК необхідно мати на­явність:  

— ознаки злочину, за яким може бути призначено по­карання у вигляді позбавлення волі;

— даних, які дають підставу припускати винуватість конкретної особи у здійсненні злочину за наявності однієї з таких підстав:

а) особу застали при вчиненні злочину або безпосеред­ньо після його вчинення;

б) очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

в) на підозрюваному чи на його одязі, при ньому, або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, які дають підставу підозрю­вати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано; якщо ця особа намагалася втекти або якщо вона не має постійного місця проживання, або не встановлено особу підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, а також дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затри­маного, часу складання протоколу про роз'яснення підо­зрюваному в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 21 КПК, права мати побачення із захисником з моменту затримання.

Протокол підписується особою, яка його склала, і за­триманим. При цьому копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направ­ляється прокурору. На вимогу прокурора йому також над­силаються матеріали, що стали підставою для затриман­ня. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні зло­чину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її ро­дичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним служ­бових обов'язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган (ч. 5 ст. 106 КПК).

Показання підозрюваного — це зафіксовані при допиті за правилами, встановленими кримінально-процесуальним законом, повідомлені підозрюваним фактичні дані щодо обставин, які послужили приводом для застосування за­ходів процесуального примусу, а також щодо інших відо­мих йому обставин справи.

Показання, разом з тим, є одним із засобів здійснення захисту. Як учасник кримінально-процесуальної діяльності підозрюваний за допомогою показань може істотно впли­вати на хід розслідування: в показаннях підозрюваний може не тільки повідомити про обставини, які цікавлять слідчі органи, а й пояснити їх. Тому показання підозрю­ваного є одним із видів доказів, на основі яких встанов­люють обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

В юридичній літературі було висловлено низку пропо­зицій щодо розширення підстав для визнання тих чи тих осіб підозрюваними, наприклад, про визнання  і допит як підозрюваних осіб, щодо яких застосовано якийсь захід процесуального примусу, осіб, яких викликали на допит як підозрюваних, тощо.

Питання щодо розширення кола осіб, яких необхідно визнавати підозрюваними і допитувати, є суперечливим і чекає на своє вирішення. Але важливо й інше. Чинне за­конодавство не припускає допит як підозрюваних інших осіб, зазначених у законі, зокрема, в ст. 73 КПК. Однак на практиці часто вчиняють інакше. Наприклад, Л. М. Карєєва зазначає, що «відповідно до практики, що склала­ся, і в тих випадках, коли підозрювану особу не затрима­но і не взято під варту, її найчастіше допитують перед пред’явленням обвинувачення», бо «слідчий, як правило, не вважає за можливе пред'явити обвинувачення підо­зрюваній особі, без її попереднього допиту». Це не відпові­дає чинному законодавству. Якщо слідчий вважає за не­обхідне до пред'явлення обвинувачення допитати особу як підозрюваного, то він повинен або затримати цю особу, або обрати щодо нього запобіжний захід. Якщо у слідчого немає для цього підстав, то він не мас права допитувати цю особу як підозрюваного.

Особливості показань підозрюваного визначаються його процесуальним станом, оскільки давати показання — це його право, а не обов'язок.

Підозрюваний виступає як учасник кримінального про­цесу тільки у стадії досудового слідства.

Свідчення підозрюваного можуть бути зафіксовані тільки у вигляді протоколу допиту. Повідомлені підо­зрюваним фактичні дані можуть бути покладені в основу обвинувального вироку в тих випадках, якщо особа, ви­ступаючи як підозрюваний, в своїх показаннях повідоми­ла про обставини, що викривають її у вчиненні злочину, а далі, після притягнення як обвинуваченого, не змінила раніше дані показання. Дані, повідомлені підозрюваним, об'єктивно повинні бути підтверджені іншими доказами по справі. Показання підозрюваного є цінними ще й тому, що можуть освітити фактичні обставини справи. Якщо підозрюваний — особа, яка вчинила злочин, — дає прав­диві показання, він тим самим сприяє розкриттю злочи­ну, повноті й всебічності дослідження обставин справи, допомагає слідчому виявити докази. Підозрюваний може вказати, де знаходяться речі й цінності, придбані злочин­ним шляхом, знаряддя злочину та інші предмети, які можуть стати доказом по справі, тощо.

Підозрюваний часто заперечує свою причетність до спра­ви, що розслідується. Ці показання можуть мати не менш важливе значення, ніж ті, якими він підтверджує свою участь у вчиненому злочині. В певних випадках вони допомагають органам дізнання чи слідчому виявити похибки і неточності в показаннях потерпілих, свідків, обвинуваче­них, у висновках експертів, а також викрити неправдиві свідчення.

Слідчий без достатньої перевірки і без наявності ознак злочину ворушив кримінальну справу за заявою К. про його пограбування. За підозрою у вчиненні злочину було затримано Р., який засвідчив, що К. в тон день, коли його нібито пограбували, пиячив в його квартирі, де за­був взяти свої речі й пішов додому. Ці показання Р. дали можливість усунути безпідставну підозру про його причетність до вчинення злочину.

Дуже важливо правильно оцінити показання підозрю­ваного, у слідчій практиці є випадки, коли підозрювані давали свідчення про злочини, яких вони в дійсності не чинили. Причинами, які спонукали їх давати такі пока­зання, можуть бути неправильні чи незаконні методи ве­дення допиту, несприятливий збіг обставин, психічна не­повноцінність, пригнічений моральний стан, намагання звільнити від відповідальності близьку людину тощо.

Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд оцінюють показання підозрюваного за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукуп­ності» керуючись законом і правосвідомістю.

Некритичне ставлення до показань підозрюваного, як недооцінка, так і переоцінка їх, тягнуть за собою сер­йозні помилки. Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а за немож­ливості негайного допиту — не пізніше 24 годин після затримання. При допиті затриманого підозрюваного при­сутність захисника є обов'язковою, за винятком випадків, коли він відмовляється від захисту та його відмову прий­нято.

Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права, а також повідомлено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робляться відмітки в протоколі його допиту.