ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ
1.1. СУДОВІ ВИТРАТИПоняття та види судових витрат
Судові витрати — це витрати, що несуть сторони, заявники та заінтересовані особи за вчинення в їх інтересах цивільних процесуальних дій, пов'язаних із розглядом справи у по-рядку цивільного судочинства.
Судові витрати складаються з:
• судового збору;
• витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір є обов'язковим платежем до бюджету при зверненні до суду. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. На даний час закон, який би регулював судовий збір ще не прийнятий. Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. На сьогоднішній день порядок сплати і розміри державного мита регулює Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Порядок обчислення та справляння державного мита встановлено Інструкцією «Про порядок обчислення та справляння державного мита». Затв. наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р.
Розміри ставок державного мита наведені у таблиці (ставки вказані на час дії неоподатковуваного мінімуму громадян — 17 грн.).Для визначення розміру державного мита для позову, що мас матеріальний характер не-обхідно розрахувати ціну позову.
Ціна позову — це вираз в грошовій одиниці (гривні) матеріальної позовної вимоги. Ціна позову зазначається у позовній заяві для визначення суми судового збору.
Необхідно зазначити, що на відміну від суми позовних вимог ціна позову відрізняється, Так, наприклад, до позовних вимог входить: стягнути завдану шкоду у розмірі 1000 грн.
моральну шкоду у розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу— 300 грн., державне ми-то — 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30 грн,, що разом становить 1881 грн., хоча ціна позову буде становити лише — 1000 грн., тобто у розмірі завданої шкоди. Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування — вартістю майна;
3) у позовах про стягнення аліментів — сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;
4) у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;
5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;
6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач — сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;
7) у позовах про припинення платежів або видач — сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;
8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла — сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, — дійсною вартістю нерухомої о майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, — не нижче його балансової вартості;
10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою всіх вимог.
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з по-верненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог неспла-чену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачений судовий збір не повертається.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать;
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
До витрат на інформацІйно-технічнс забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.
Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ всіановлгоються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформапіЙно-тсхнічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» № 1258 від 21.12.2005 р.
Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ наведені у таблиці фіксованими сумами, які є незмінними в залежності від розміру неоподатко-вуваного мінімуму доходів громадян.
Витрати на правову допомогу — це витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Витрати на правову допомогу несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 р. Так, якщо компенсація буде сплачуватися іншою стороною, то граничний розмір повинен не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за го¬дину її роботи.
Якщо компенсація сплачується за рахунок держави, то граничний розмір повинен не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду — це витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, найманням житла, добові, а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються Іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
