МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО МЕТОДИКИ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА ФАКТАМИ ВИКРАДЕННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ
В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості користувачів стільниковим зв'язком. Тільки за період з 2005 по 2006 рік їх кількість збільшилася на 1,5 млн. користувачів, що потягло за собою збільшення кількості злочинів предметами яких є мобільні телефони. Управлінням організації дізнання на основі даних ДІТ МВС України проведено аналіз фактів протиправних заволодію» індивідуальним майном громадян. Установлено, що в середньому по Україні у 65% випадків таких заволодінь предметом злочину є мобільні телефони. Станом на перше півріччя 2007 року за матеріалами попередніх перевірок ЖРЗПЗ по Україні викрадено 56540 мобільних телефонів, з них поставлено на облік 46483, разом з цим розшукано лише чверть викрадених мобільних телефонів. Це свідчить про те, що у підпорядкованих підрозділах дізнавачі та оперативні працівники приділяють недостатню увагу розкриттю злочинів невеликої та середньої тяжкості ( основна маса діянь пов'язаних із незаконними заволодіннями мобільними телефонами відноситься до цієї категорії злочинів). На відсоток розкриття та ріст даного роду злочинності в певній мірі також впливають низька професійна підготовка працівників галузевих служб, відсутність передового досвіду та методики розслідування злочинів даної категорії, а також формальний підхід до розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ за фактами викрадення мобільних телефонів. Так, у ході перевірок установлено, що під час документування цих фактів збір матеріалів обмежується лише кількома формальними поясненнями громадян та рапортами працівників міліції, після чого в переважній більшості випадків виносяться необгрунтовані постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Аналогічно формалізм відчувається у вже порушених кримінальних справах щодо встановлення місцезнаходження мобільного телефону та особи, яка протиправно ним заволоділа, такі кримінальні справи в більшості випадків необгрунтовано зупиняються на підставі п.З ст.206 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка скоїла злочин. Вивченням кримінальних справ, порушених за фактами викрадення мобільних телефонів встановлено, що основними недоліками, які виникають у процесі розслідування є: - невиїзд або несвоєчасний виїзд на місце події слідчо-оперативної групи; - у деяких випадках, для участі у проведенні огляду не залучаються фахівці криміналістичної служби ( особливо це характерно для сільської місцевості), внаслідок чого огляд місця події проводиться поверхово, з місця скоєння злочину нічого не вилучається; - неякісне проведення працівниками галузевих служб дослідчої перевірки ; - після проведення невідкладних першочергових слідчих дій по справах фактично не вживаються заходи спрямовані на встановлення злочинців. Отже, формальний підхід до розкриття та розслідування даного виду злочинів призвів до їх поширеності.
Розділ 1. Загальні положення. Принципи та умови успішного розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ пов'язаних із незаконними заволодіннями мобільними телефонами. Мобільний телефон є звичайною річчю цивільного обігу та основна маса вчинених діянь підпадає під кримінальну відповідальність передбачену у розділі 6 «Злочини проти власності» різними статтями Кримінального кодексу України - ст. ст. 185 (Крадіжка), 186 (Грабіж), 187 (Розбій), 190 (Шахрайство), тощо. Одними із основних та необхідних принципів успішного розкриття та розслідування злочинів пов'язаних із незаконними заволодіннями мобільними телефонами є : - законність – оперативність – плановість – своєчасність – наступальність-злагодженої взаємодії галузевих служб Одними із основних та необхідних умов успішного розкриття та розслідування злочинів пов'язаних із незаконними заволодіннями мобільними телефонами є : - наявність у міськрайлінвідділів ГУМВС, УМВС областей інформаційних баз викрадених телефонів, у які необхідно вносити дані про номери ІМЕ1, характеристики та прикмети викрадених мобільних телефонів; - наявність по всіх кримінальних справах та матеріалах дослідчих перевірок інформаційно-пошукових карток на викрадені мобільні телефони ( направляються до УІТ ГУ МВС, УМВС відповідних областей); - наявність налагодженої взаємодії між працівниками галузевих служб МРЛВ відповідного району на місці, а також на міжрайонному, міжобласному та міждержавному рівнях. Розділ 2. Початковий етап розслідування. З метою встановлення істини на початковому етапі розслідування, необхідно з'ясувати: чи мав місце факт незаконного заволодіння мобільним телефоном, спосіб, прийоми та знаряддя використані злочинцем, час вчинення злочину, обставини що сприяли його вчиненню, а також яких заходів необхідно вжити для усунення причин та умов, які сприяли його вчиненню. Цей етап розслідування незаконних заволодінь мобільними телефонами визначається характером слідчих си-туацій, що виникають. Це, в першу чергу, поєднується з проміжком у часі, який минув з моменту вчинення злочину до моменту початку розслідування, способами приховування та збуту викраденого майна, поведінкою потерпілого і свідків, кількістю злочинців, тощо. Після одержання повідомлення про вчинений злочин дізнавач приймає рішення про застосування тактичних прийомів і використання невідкладних оперативно-розшукових заходів для виявлення обставин, що підтверджують або спростовують факт учинення злочину. При цьому повинні бути повно і якісно використані всі можливі процесуальні засоби. Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК України проводиться попередня перевірка. Практика свідчить про те, що серед осіб, які заявили про незаконне заволодіння мобільними телефонами є й такі, що повідомляють неправдиві факти в силу особистої зацікавленості. На цій стадії важливо також встановити індивідуальні ознаки, серійний номер телефону ("ІМЕІ"). Якщо стосовно потерпілого застосовано фізичне насильство, необхідно встановити ступінь тяжкості та характер його тілесних ушкоджень. Така невідкладна перевірка передбачає встановлення додаткових обставин, що дає можливість дізнавачу об'єктивно оцінити їх практичну значимість і правдивість. Встановлення цих ознак здійснюється на початковому етапі розслідування і проводиться поетапно, оскільки вони тісно взаємопов'язані між собою. Стан розкриття злочинів за фактами незаконних заволодінь мобільними телефонами багато в чому залежить від своєчасного порушення кримінальної справи. 2.1. Слідчі ситуації, що визначають напрямок розслідування та слідчі версії. В основу висування версій у справах про незаконні заволодіння мобільними телефонами можуть бути покла-дені різні вихідні дані. При цьому велике значення має інформація про те, хто вчинив злочин, скільки було злочинців, яким і в якій кількості майном вони заволоділи, способи його приховування і реалізації. Наявність цих обставин дозволяє висунути загальні версії. Щодо справ даної категорії, то можна виділити дві слідчі ситуації: - особа, що вчинила злочин відома; - злочинець невідомий. З урахуванням вище зазначеного на початковому етапі розслідування спід висунути такі версії: 1. Факт учинення незаконного заволодіння мобільним телефоном мав місце, підозрюваний затриманий на місці вчинення злочину чи невдовзі після його вчинення. Основним завданням у даній ситуації є закріплення слідів злочину. Типовою версією по цій ситуації є факт учинення злочину, що мав місце, й учинила його затримана особа, у якої виявлено мобільний телефон, в т. ч. інші матеріальні цінності, що належать потерпілому. У цьому випадку невідкладно необхідно провести такі слідчі дії: особистий обшук, допит, огляд місця події, допит потерпілого, свідків. Вищезазначені слідчі дії є невідкладними, тому що зволікання спричиняє втрату істотних доказових фактів. Необхідність першочергового проведення допиту підозрюваного обумовлена тим, що сам факт затримання здійснює на нього певний психологічний вплив. Підозрюваний у таких випадках не готовий обрати конкретну лінію поведінки, тобто не може пояснити чому він опинився на місці події і за яких обставин у нього виявилися мобільний телефон та інші матеріальні цінності, які належать іншій особі або організації. Після цього необхідно провести допит потерпілого, свідків, очевидців події, а також керівників структурних підрозділів, охоронців та інших осіб. Така лінія поведінки дізнавача дозволяє на початковому етапі розслідування зібрати необхідну інформацію про обставини вчинення злочину, а також осіб, що вчинили злочин, кількість, вартість та індивідуальні ознаки матеріальних цінностей. Не терпить зволікання й огляд місця події, тобто огляд не тільки того місця, де був вчинений злочин, але і шляхів відступу, місця затримання, місця приховання мобільного телефону чи інших матеріальних цінностей. 2. Факт злочину встановлено, але особу (групу осіб) не затримано. У даній ситуації найважливішим чинником, що впливає на ефективність розслідування, є швидке та оперативне реагування дізнавача і керівника оперативного підрозділу щодо розшуку необхідної інформації. Тут важливо в максимально короткі терміни зібрати найбільш необхідну для організації пошуку інформацію про вчинений злочин. Це дані про кількість осіб, що вчинили злочин; індивідуальні особливості зовнішнього стану, національні ознаки зовнішності і мови; вік; ознаки знарядь, які застосовувалися у процесі вчинення злочину; індивідуальні ознаки та «ІМЕІ» мобільного телефону, характер і специфічні ознаки інших матеріаль¬ них цінностей, місця їх можливого приховання, збуту, шляхи переміщення після вчинення злочину. З урахуванням наявної інформації та оцінки її значимості дізнавач разом з керівником оперативної служби організують переслідування злочинця. У цій ситуації велике значення щодо розшуку осіб, причетних до вчинення злочину, розшуку викраденого мобільного телефону, інших матеріальних цінностей, встановленню місць їх приховання, збуту, виявлення свідків-очевидців, у першу чергу тих, які могли спостерігати вчинення або окремі етапи події, що відбувалася. Якщо в процесі проведення початкових і негайних заходів особи, що вчинили злочин не будуть встановлені, то необхідно приступити до проведення інших слідчих дій ( оглядів, допиту потерпілого, свідків і т.д. ) та продовжувати оперативні заходи з урахуванням отриманої інформації. 3. Факт злочину встановлений, проте дані про особу, що вчинила злочин, відсутні. Основним завданням за наявності такої ситуації є встановлення особи (групи осіб), що вчинила злочин. Тут певну роль відіграють тактичні операції, спрямовані на збирання відомостей про злочинця, а також пошук знарядь, застосованих при вчиненні злочинів, мобільного телефону в т.ч. і матеріальних цінностей, якими заволоділи злочинці. З метою реалізації цих тактичних операцій необхідно, допитати потерпілих та інших осіб про обставини вчиненого злочину; з'ясувати, які зміни відбулися в обстановці, чи не з'явилися раніше невідомі особи, в якій кількості вилучені матеріальні цінності, їх індивідуальні особливості і товарну значущість; провести огляд місця події і шляхів пересування злочинців. Перевірка версій і планування розслідування незаконних заволодінь мобільними телефонами (в т.ч. і іншими матеріальними цінностями) у випадках, коли злочинець невідомий, має свої особливості. У них випадках дізнавач повинен використовувати всі можливості оперативно-розшукових органів. При цьому перевірка версій повинна здійснюватися відповідно до передбачених у плані конкретних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Дізнавач на початковому етапі розслідування доручає співробітникам оперативного підрозділу через відділ технічного обслуговування в залежності від обставин справи встановити : - трафіки будь-яких з'єднань абонента стільникового зв'язку з часу викрадення телефону (дата і час з'єднання, тривалість, тип дзвінка (вхідний, вихідний), абонентський номер співрозмовника); - серійний номер мобільного телефону (ІМЕІ), на якому використовується викрадена 8ІМ-картка; - номер абонента стільникового зв'язку, який використовується на викраденому мобільному телефоні; - орієнтоване місцезнаходження абоненту стільникового зв'язку за його номером та номером ІМЕІ (адреси базових станцій); трафіки переговорів абонента стільникового зв'язку, SІМ-карта якого використовується на викраденому мобільному телефоні в теперішній час. Вище зазначена інформація значно розширює можливості як встановлення місце знаходження злочинця, так і викраденого мобільного телефону. За отриманими з ОТЗ даними здійснюються оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення нового власника викраденого мобільного телефону, з подальшим його вилученням в якості речового доказу. Враховуючи те, що в більшості випадків викрадений мобільний телефон, на час проведення таких заходів вже перепроданий та перебуває у власності законного покупця, пропонується наступне: на викрадений телефон працівником міліції здійснюється дзвінок та під будь-яким вигаданим приводом особа - власник телефону запрошується до органу внутрішніх справ. Коли власник телефону прибуде до ОВС, в присутності понятих здійснюється огляд та вилучення мобільного телефону. Після чого проводиться допит нового власника телефону у ході проведення якого з'ясовуються дата та обставини придбання мобільного телефону, а також інформація про особу, яка збувала телефон та її прикмети і перегляд по фото та відеокартотекам осіб, які раніше затримувались за скоєння аналогічних злочинів. Враховуючи уже здобуті фактичні дані здійснюються оперативно-розшукові заходи та слідчі дії, направлені на встановлення особи, у якої придбано мобільний телефон. Якщо при провадженні початкових слідчих дій з'ясовується невідповідність встановлених обставин поясненням потерпілого, необхідно висунути та ретельно перевірити версію про інсценування злочину самим потерпілим і можливих мотивах. Що стосується побудови конкретних слідчих версій, то при їх висуванні необхідно використовувати не тільки наявну інформацію про вчинений злочин, а й у повному обсязі використовувати системи типових версій, розроблених криміналістикою.
2.2. Розробка планів спільних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Початком процесу розслідування незаконних заволодінь мобільними телефонами служить письмовий план, який сприяє поетапному, послідовному і логічному процесу на всіх етапах розслідування. Практика свідчить, що найбільш раціональним у справах даної категорії є план, у якому окремі розділи складаються щодо кожної конкретної версії. Питання, що підлягають перевірці по усіх висунутих версіях, відбиваються окремо, у загальній частиш плану. У міру необхідності на кожному етапі розслідування план уточнюється і доповнюється. Планування необхідно здійснювати з урахуванням слідчої ситуації, яка виникла на початковому етапі розслідування. План слідчих та оперативно-розшукових заходів повинен бути дієвим, тобто конкретним із зазначенням конкретного заходу, його виконавця та терміну виконання з відмітками про виконання. Обов'язково в план повинно бути включено: - з урахуванням певних обставин - організацію спостереження в місцях можливої появи учасників злочину (бари, ресторани, дискотеки, тощо); - перевірку можливих місць збуту викрадених речей ( магазини, приватні підприємці, які займаються торгівлею засобами зв'язку, особи, які займаються скупкою та продажею засобів зв'язку, що були у користуванні, майстерні з ремонту засобів зв'язку, ломбарди, таксисти та інш. ), тут також необхідно особливу увагу приділяти мобільним телефонам, які не мають підтверджуючих документів, ІМЕІ таких телефонів необхідно перевіряти за даними УІТ ; - перевірку осіб, яких затримано за підозрою чи за вчинення злочинів або правопорушень ( крім інших заходів при затриманні таких осіб обов'язково при наявності у них мобільних телефонів перевіряти їх по ІМЕІ та звіряти із базою даних викрадених мобільних телефонів); - перевірку осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів предметами яких були мобільні телефони; Розділ 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій. Ефективність розслідування незаконних заволодінь мобільними телефонами значною мірою обумовлена своє-часністю, послідовністю і технічним забезпеченням проведення невідкладних і початкових слідчих дій. До початкових слідчих дій у справах незаконні заволодіння мобільними телефонами та іншого майна можна віднести; допит потерпілого, допит свідків, огляд місця події, пред'явлення для впізнання злочинців та вилучених матеріальних цінностей, допит підозрюваного, - огляд місця події, допит підозрюваного, допит потерпілого та допит свідка мають певні особливості. 3.1. Огляд місця події. Велике значення для збирання процесуальних і криміналістичних значимих даних має огляд місця події. Особливості огляду місця події у справах про незаконні заволодіння мобільними телефонами залежать від способу вчиненого злочину. Тому при огляді місця події необхідно звернути особливу увагу на виявлення і фіксацію слідів взуття, транспортних засобів, знарядь та інших супутніх слідів, а якщо такі відсутні просто зафіксувати місце з відображенням обстановки. За допомогою слідової картини можна встановити шляхи переміщення злочинців до місця злочину, кількість злочинців, шляхи відходу після вчинення злочину та інше. Результати огляду фіксуються в протоколі, до якого прилучаються фото таблиці, план-схеми та інші документи і речові докази. Під час проведення огляду на місці затримання злочинця необхідно провести його особистий обшук, в ході проведення якого можна виявити не тільки викрадений мобільний телефон, а й документи, зброю, цінності, в т.ч. і документи інших осіб - співучасників вчиненого злочину. По закінченню огляду необхідно проаналізувати наявну інформацію і оцінити її з погляду процесуально-криміналіетичної значимості, що підтверджує або спростовує факти, викладені в заяві потерпілих та інших осіб. Така оцінка необхідна для встановлення події, способу вчинення злочину, кількості злочинців, їх рольового значення, місць приховання і збуту мобільного телефону та іншого майна та його товарної значущості та інше. 3.2. Допит потерпілого Дана слідча дія є дуже важливою оскільки потерпілий є зацікавленою особою у розкритті вчиненого стосовно нього злочину, а тому його допит повинен бути якомога найбільш повним та детальним. Зокрема під час допиту потерпілого необхідно з'ясувати наступне: - обставини скоєння злочину щодо потерпілого ; - час та місце придбання мобільного телефону, його початкова вартість, форма оплати (готівка, безготівковий, кредит ), підтверджуючі документи ; - особливі прикмети телефону (модель, номер ІМЕІ, колір, зовнішні пошкодження і т.п. ); - якщо з телефоном викрадено також чохол, його особливі прикмети та вартість; - наявність документації на телефон (технічний паспорт, гарантійний талон, тощо); - чи була у телефоні картка накопичувач, якщо так, необхідно з'ясувати її тип, індивідуальні властивості та технічні характеристики, а також як вона була придбана ( в комплекті з телефоном чи окремо (в разі якщо придбана окремо необхідно з'ясувати наявність підтверджуючих документів та її вартість)). - номер оператора стільникового зв'язку, який використовувався на викраденому телефоні, на якій основі він використовувався ( передплата чи контракт); - залишок коштів на балансі номеру перед викраденням телефону ; - коли та де здійснювався останній вхідний чи вихідний дзвінок перед незаконним заволодінням мобільним телефоном; - чи здійснював потерпілий, після викрадення мобільного телефону дзвінки на викрадену картку з телефоном та який результат: - загальна вартість збитку завданого незаконним заволодінням мобільним телефоном; - інші питання, що стосуються повного та об'єктивного розслідування ( хто міг вчинити злочин, прикмети злочинців і т.д.). Зазначений вище перелік не є вичерпним і може бути розширеним дізнавачами з урахуванням обставин справи. Після проведення допиту необхідно ретельно проаналізувати інформацію надану потерпілим, дуже часто після допиту потерпілого виникає необхідність у висуненні додаткових версій, змін у планах слідчих дій та оперативно-розшукових заходів та негайному проведенні слідчих дій ( огляди, виїмки, обшуки, впізнання, допити свідків, тощо) та оперативно-розшукових заходів. 3.3. Допит свідка Допит свідка - це слідча дія, при провадженні якої уповноважена на те особа в установленому кримінально-процесуальним законом порядку отримує в усній чи письмовій формі покази певної особи про відомі їй обставини, які підлягають встановленню по кримінальній справі, про що складається протокол (допиту свідка ). З урахуванням обставин що стосуються незаконних заволодінь мобільними телефонами свідків умовно можна розділити на дві групи: 1. особи, які були безпосередньо очевидцями скоєного злочину або які з будь-яких причин володіють інформацією про обставини його скоєння ; 2. особи, яким нічого невідомо про обставини скоєного злочину, але володіють відомостями, що мають значення для справи та дану групу можна розділити на дві підгрупи: 2.1. особи, які при тих чи інших обставинах користувалися, володіли чи розпоряджалися викраденим мобільним телефоном після скоєного злочину, це можуть бути скупники телефонів, просто нові власники і т.д.; 2.2 інші особи, які ніякого відношення до викраденого ніколи не мали. До осіб зазначених у пункті 2.1. слід приділити особливу увагу, планувати час проведення слідчої дії, перелік питань, що підлягають встановленню під час допиту та проводити безпосередньо слідчу дію бажано за участю оперативних працівників ( в залежності від обставин справи ), які включені у слідчо-оперативну групу у цій справі. Після проведення допиту необхідно ретельно проаналізувати покази та в разі необхідності вжити заходів до їх перевірки. 3.4. Допит підозрюваного Особливості цієї слідчої дії залежать від того, чи був підозрюваний затриманий на місці злочину, чи через деякий час після його вчинення. У випадках, коли підозрюваний був затриманий через деякий час. допит необ¬хідно проводити після виконання початкових слідчих дій — допиту потерпілих, огляду місця події, допиту свідків. Метою допиту підозрюваного є не тільки перевірка його причетності до вчинення злочину, а й встановлення даних про співучасників, про можливі стосунки з потерпілими й іншими працівниками підприємств, установ і організацій, де було вчинено злочин. Допит підозрюваного є дуже важливою слідчою дією на стадії досудового слідства, а тому перед її проведенням, якщо дозволяють обставини, необхідно її ретельно спланувати, а саме : - вивчити матеріали справи та оцінити докази; - вивчити особу, яка повинна допитуватися в якості підозрюваного ( сімейний стан, судимості, рід занять, дохід, роль підозрюваного у вчиненому злочині, якщо злочин вчинений у групі і т.п.); - визначитися з переліком питань, що підлягають обов'язковому встановленню під час допиту, а також тих питань які виникають в залежності від обставин справи; - в залежності від визнання чи невизнання вини підозрюваним перед проведенням його допиту слід планувати також негайне проведення інших слідчих дій ( очні ставки, відтворення обставин та обстановки події та інше). По закінченню допиту необхідно ретельно проаналізувати отримані покази та в залежності від отриманого результату провести інші слідчі дії, які вже раніше сплановані чи спланувати їх.
