Огляд місця події під час розслідування тілесних ушкоджень
Тактика огляду місця події під час розслідування тілесних ушкоджень (статті 121, 122-125 КК України) насамперед залежить від біофізіологічного стану потерпілого – жива жертва злочину чи на місці злочину виявлено труп. Одним з основних тактичних правил і найпершим завданням є вирішення питання про необхідність надання медичної допомоги потерпілому. Якщо дозволяє стан його здоров’я, огляд доцільно робити за участю потерпілого. Пояснення потерпілого щодо механізму події, безпосереднього місця заподіяння ушкоджень, шляхів приходу й відходу злочинця полегшать пошук слідів та інших речових доказів.
При наявності кількох потерпілих доцільно послідовно зробити кілька оглядів, з кожним потерпілим окремо. Це дозволить під час порівняння їх пояснень отримати більш повне й точне уявлення про подію, що сталася.
Якщо стан здоров’я потерпілого не дозволяє йому взяти участь у огляді, то під час його допиту слід приділити значну увагу локалізації місця події, характерним його особливостям, які мають значення для огляду.
Під час огляду насамперед потрібно визначити й зафіксувати в протоколі локалізацію, характер місця події (приміщення підприємства громадського харчування, клубу, приватний будинок; квартира та інше, відкрите місце: в межах населеного пункту, пустир, вулиця або поле, луг, ліс).
Найважливішим об’єктом пошуку й аналізу під час огляду є покинуте або загублене злочинцем знаряддя злочину, наприклад ніж, сокира, кастет.
У разі заподіяння шкоди здоров’ю через отруєння увагу має привернути посуд із залишками передбачуваної отрути чи припустимо отруєної їжі, напою, блювотних мас.
Виявляють і фіксують сліди, характерні для насильства, боротьби між злочинцем і потерпілим (розбиті посуд, шибки, перекинуті меблі, сліди від куль, дробу, картечі на предметах обстановки чи стінах приміщення, ознаки надрубу тощо).
Потрібно здійснити пошук слідів-відображень: рук, ніг, зубів злочинця (на недоїдках їжі, наприклад, сирі, яблуці).
Слід шукати також випадково залишені злочинцем сліди виділень, зокрема крові, слини (наприклад, на недопалках). Об'єктами пошуку мають бути речі злочинця й потерпілого, загублені чи покинуті ним: предмети одягу, головний убір, пряжка від ременя, відірваний ґудзик, обривок газети із записом номеру будинку, квартири отримувача, записна книжка, листок, записка, фотознімок, проїзний квиток, квитанція, наприклад, напоштове відправлення, гребінець, авторучка, ключ, носова хустинка та ін.
Під час огляді одягу (головного убору, взуття) увагу насамперед зосереджують на пошкодженнях. Відзначають їх взаємне розташування, розміри, характер країв (рівні, різані чи нерівні, характерні для розриву тканини), фіксують усі сліди-нашарування (крові, поту, слини, носового слизу), які прилипли до одягу (або головного убору, взуття), а також текстильні волокна, волосся (які, можливо, перейшли від заподіювана шкоди). Одяг вилучають як речовий доказ.
Рекомендовано вилучати специфічні для .місця події речовини, які могли прилипнути до тіла, одягу, взуття як злочинця, так і потерпілого (виробничий, цементний, вугільний пил, барвники, насіння і пилок рослин тощо).
До проведення огляду потерпілого доцільно залучати судово-медичного експерта чи лікаря іншої спеціальності. У процесі цієї слідчої дії насамперед потрібно встановити наявність і характер тілесних ушкоджень – ран (наприклад, вогнепальних, різаних або колотих, колото-різаних, рубаних або заподіяних тупим предметом); саден, подряпин, синців, слідів дії отруйної речовини, визначити їхні розміри, локалізацію на тілі.
У протоколі описують сліди крові, вказуючи їхній вигляд за механізмом утворення (патьоки, помарки, краплини, бризки), розмір і локалізацію.
Якщо стан здоров’я потерпілого не дозволяє йому взяти участь у огляді, то під час його допиту слід приділити значну увагу локалізації місця події, характерним його особливостям, які мають значення для огляду.
Під час огляду насамперед потрібно визначити й зафіксувати в протоколі локалізацію, характер місця події (приміщення підприємства громадського харчування, клубу, приватний будинок; квартира та інше, відкрите місце: в межах населеного пункту, пустир, вулиця або поле, луг, ліс).
Найважливішим об’єктом пошуку й аналізу під час огляду є покинуте або загублене злочинцем знаряддя злочину, наприклад ніж, сокира, кастет.
У разі заподіяння шкоди здоров’ю через отруєння увагу має привернути посуд із залишками передбачуваної отрути чи припустимо отруєної їжі, напою, блювотних мас.
Виявляють і фіксують сліди, характерні для насильства, боротьби між злочинцем і потерпілим (розбиті посуд, шибки, перекинуті меблі, сліди від куль, дробу, картечі на предметах обстановки чи стінах приміщення, ознаки надрубу тощо).
Потрібно здійснити пошук слідів-відображень: рук, ніг, зубів злочинця (на недоїдках їжі, наприклад, сирі, яблуці).
Слід шукати також випадково залишені злочинцем сліди виділень, зокрема крові, слини (наприклад, на недопалках). Об'єктами пошуку мають бути речі злочинця й потерпілого, загублені чи покинуті ним: предмети одягу, головний убір, пряжка від ременя, відірваний ґудзик, обривок газети із записом номеру будинку, квартири отримувача, записна книжка, листок, записка, фотознімок, проїзний квиток, квитанція, наприклад, напоштове відправлення, гребінець, авторучка, ключ, носова хустинка та ін.
Під час огляді одягу (головного убору, взуття) увагу насамперед зосереджують на пошкодженнях. Відзначають їх взаємне розташування, розміри, характер країв (рівні, різані чи нерівні, характерні для розриву тканини), фіксують усі сліди-нашарування (крові, поту, слини, носового слизу), які прилипли до одягу (або головного убору, взуття), а також текстильні волокна, волосся (які, можливо, перейшли від заподіювана шкоди). Одяг вилучають як речовий доказ.
Рекомендовано вилучати специфічні для .місця події речовини, які могли прилипнути до тіла, одягу, взуття як злочинця, так і потерпілого (виробничий, цементний, вугільний пил, барвники, насіння і пилок рослин тощо).
До проведення огляду потерпілого доцільно залучати судово-медичного експерта чи лікаря іншої спеціальності. У процесі цієї слідчої дії насамперед потрібно встановити наявність і характер тілесних ушкоджень – ран (наприклад, вогнепальних, різаних або колотих, колото-різаних, рубаних або заподіяних тупим предметом); саден, подряпин, синців, слідів дії отруйної речовини, визначити їхні розміри, локалізацію на тілі.
У протоколі описують сліди крові, вказуючи їхній вигляд за механізмом утворення (патьоки, помарки, краплини, бризки), розмір і локалізацію.
