а) характером місця вчинення вбивства (вулиця, під’їзд, квартира тощо);
б) результатом замаху (вбитий, поранений, не постраждав,
кількість потерпілих);
в) видом засобів, які використовували (пістолет, автомат,
вибуховий пристрій тощо);
г) кількістю осіб, які нападали;
ґ) місцем перебування потерпілих (на місці події, у лікарні тощо).
Під час огляду місця вбивства, скоєного на замовлення, проявляється багато ознак і слідів, у цілому характерних для вбивств, тому загальні методичні рекомендації з огляду місця вбивства можуть бути враховані й використані при його провадженні, особливо в межах видових розбіжностей (вбивство з використанням вогнепальної зброї, повішання, отруєння тощо).
На місці вбивства, скоєного на замовлення, можуть залишитися певні сліди перебування й дій людини, характерні насамперед для вбивства із застосуванням вогнепальної зброї і вибухових пристроїв. Але враховуючи те, що кілер вживає спеціальних заходів для спотворення слідової картини своїх дій, у кожному конкретному випадку вбивства, слідів переважно небагато, тому потрібно вживати ретельних заходів пошуку для їх виявлення й використовувати всі криміналістичні можливості з метою їх встановлення й використання під час розслідування.
Найпоширенішими слідами з цієї категорії справ є: зброя та сліди її застосування (включаючи ушкодження на тілі, кров тощо); предмети одягу й маскування (головні убори, рукавички, маски); сліди взуття і транспорту на ґрунті; сліди в покинутому транспортному засобі. Зустрічаються й інші види слідів, проте вилучаються рідше, тому особливу увагу слід приділяти пошуку мікрослідів, запаху людини, різноманітних виділень її організму (слина на недопалках, потожирова речовина, волосся тощо).
Місце вбивства, скоєного на замовлення, зазвичай включає кілька функціональних складових – ділянок, зон, для кожної з яких характерні свої види слідів перебування і здійснених дій.
а) місце прояву результатів замаху. Тут концентруються сліди застосування засобів, які використовувалися для скоєння вбивства (кулі, деталі вибухового пристрою, пошкодження і руйнування, сліди речовини заряду тощо), тіла загиблих і сліди поранень (кров, частини тіла потерпілих тощо). На цій ділянці такі сліди, як, наприклад, сліди рук зустрічаються досить рідко, але їх відсутність можна констатувати лише після ретельного пошуку, тому що можливості їх наявності й виявлення є завжди. Якщо злочинець і жертва вступали у контакт (опір, боротьба), необхідний пошук мікрослідів на одязі, в піднігтьовому вмісті тощо.
Специфічним об'єктом огляду може бути транспортний засіб, в якому (чи поруч з яким) вбито потерпілого. У цьому разі підлягають дослідженню і фіксації: наявність пошкоджень на корпусі, куль і осколків у салоні та інших частинах автомашини, сліди крові, ушкодження на тілі й одязі потерпілих. Слід приділити увагу документам і записам, які є в машині та в її пасажирів і які можуть сприяти висуванню версій і встановленню причини замаху. Якщо в потерпілого був телефон або пейджер, потрібно перевірити їх пам'ять для встановлення номера абонента, з яким відбулася остання розмова, та використати це для з'ясування обставин події, яку розслідують;
б) місце, звідки стріляли чи керували вибуховим пристроєм (іноді воно може збігатися з місцем замаху). Вибір цього місця визначається зручністю для ведення стрілянини та його захищеністю від сторонніх поглядів. На ньому можна знайти зброю, гільзи, прилади дистанційного вибуху, сліди перебування кілера. Зброю повинні досліджувати з метою виявлення на ній слідів запаху особи, яка її застосувала, слідів її рук, мікрослідів від одягу й упаковки, в якій вона зберігалася до застосування, слідів пострілу, а також даних, що індивідуалізують зброю – вид, модель, місце виробництва, маркування, зміни (знищення номерів, установка глушника тощо). У разі відсутності на зброї придатних для ідентифікації слідів рук доцільно провести змив потожирової речовини з метою визначення статі та групи крові особи, яка залишила сліди. У випадку застосування кілером рукавичок не слід забувати про можливість їх встановлення за залишеними слідами. Маркувальні та номерні дані зброї, покинутої на місці події, часто дозволяють простежити її шлях від виробника до організатора й навіть виконавця вбивства;
в) місце засідки (в окремих випадках воно може збігатися з місцем ведення вогню, нападу). Це місце, через те що злочинець тут перебував неодноразово (вивчаючи обстановку, готуючись до вбивства) й протягом тривалого часу, зазвичай містить значну інформацію про злочинця. Якщо кілер діє під прикриттям або в парі, може бути кілька місць засідки, при цьому вони можуть розташовуватися на значній відстані одне від одного. Тому обстеження ділянки, яка безпосередньо прилягає до місця замаху, має бути повним. На місці засідки можуть залишатися сліди перебування (сліди взуття, рук, запах, недопалки тощо), покинута зброя й засоби для її маскування під час доставки (чохли, тканина, папір), засоби спостереження і зв'язку, предмети одягу тощо.
Під час огляду важливо визначити, що «забрав» із собою злочинець з місця події (на одязі, взутті), щоб вилучити відповідні зразки для подальшої перевірки.
Застосування службово-розшукового собаки на місці події, особливо в умовах міста, де часто використовують транспорт для «відходу», рідко дає позитивний результат. Консервація ж запаху доцільна, оскільки дозволяє вести далі пошукові й перевірочні роботи, наприклад зіставлення запаху з місця події і запаху із залишеного транспорту, причетність якого до події встановлюють;
г) шлях відходу з місця події. Характер слідової картини на цьому етапі визначається тим, де розташоване місце замаху (під'їзд будинку, двір, вулиця тощо), що собою становить навколишня місцевість (прохідні двори, відкрита ділянка, пожвавлена вулиця, паркова зона тощо), чи використовує кілер транспорт і який саме. Відповідно до цього, на шляху відходу потрібно шукати сліди взуття і транспорту, покинуті або загублені злочинцем об'єкти (зброя, предмети одягу, маскування тощо), мікроволокна та частини одягу в місцях, де злочинець долав перешкоди тощо;
ґ) місце, де злочинець залишив транспортний засіб, який використовував. Це може бути спеціально придбаний чи викрадений транспортний засіб. У всіх випадках потрібно виявити ознаки, які його індивідуалізують (номери, як давно та яким способом їх знищено або перероблено, конструктивні доробки тощо), для пошуку власника, а також співставлення з усіма епізодами недавніх викрадень аналогічних транспортних засобів. Можливість виявлення доказової інформації зумовлена двома основними ситуаціями: транспортний засіб просто залишений злочинцями або вжито заходів щодо знищення слідів (спалення, потоплення). Останнє, зрозуміло, може зумовити втрати важливих слідів, але навіть вогонь не завжди й не всі сліди знищує. У транспортному засобі й поруч з ним можуть бути виявлені сліди запаху, рук (на важелях керування, ручках дверей, дзеркалах огляду), взуття, вогнепальних пошкоджень і крові (якщо потерпілий чи охорона стріляли у відповідь); зброя, боєприпаси, гільзи (якщо замах здійснювався з машини чи злочинці відстрілювалися від переслідуючих); одяг (при перевдяганні кілера), мікроволокна одягу злочинців (на чохлах і оббивці сидінь); сліди ґрунту та інших речовин (на килимках і підлозі салону) тощо.
У тих випадках, коли замах вчинено поруч з помешканням або місцем роботи потерпілого, потрібно провести огляд квартири чи робочого кабінету, офісу тощо. Основну увагу при цьому слід приділити документам і записам, які можуть вказати на причини того, що сталося, й зацікавлених у цьому осіб, касетам автовідповідачів телефонів, іншим засобам прийому й передачі інформації, а також пошуку зброї, наркотичних речовин та інших об'єктів, які характеризують особистість потерпілого та його зв'язки. Під час огляду таких приміщень потрібно перевірити, чи не встановлені в них пристрої для підслуховування, апаратура для зчитування відеоінформації тощо. Огляд і дослідження таких засобів можуть сприяти виходу на замовника вбивства через фірми з постачання й установки цієї апаратури.
Під час проведення огляду місця вбивства та фіксації виявлених слідів особливе значення має точність характеристик виявлених об'єктів, їх відмінностей і розташування. Особливо це стосується фіксації слідів застосування вогнепальної зброї, встановлення видів зброї, яку застосовували, чи з якої вели у відповідь вогонь потерпілий І його охорона, хто і звідки стріляв тощо.