ОЧНА СТАВКА
У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефективний спосіб перевірки і одержання нових доказів. У «Руській правді» (ХІ—ХІІ ст.) вже зафіксовано правовий інститут «звід», який був прообразом очної ставки.
Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання.
Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена також у суді. Головні характеристики очної ставки такі:
1) єдність предмета (особи допитуються за одних обставин);
2) єдність об’єкта (очна ставка являє собою процес безперервного порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);
3) єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії);
4) єдність місця (особи допитуються в одному місці);
5) допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;
6) єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).
Підготовка до очної ставки передбачає вирішення таких питань: між якими особами вона буде проведена; які запитання слід поставити; які суперечності необхідно усунути та яким шляхом; які взаємовідносини між допитуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ставці буде ефективною; які тактичні прийоми доцільно застосувати.
Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчому треба пильно контролювати цей процес.
Проведення очної ставки передбачає «ефект присутності», коли обвинуваченому треба давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. Допитувані впливають один на одного своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Однак такий вплив може бути й негативним, коли авторитет недобросовісного учасника (який може мати злочинний характер) впливає на добросовісного. Складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.
При проведенні очної ставки слід користуватися крімнорм ст.173 нормами статей КПК, які регулюють порядок допиту свідків, потерпілих, обвинувачених. Наприклад, свідків необхід¬
но попередити про обов'язок давати показання (крім випадків, передбачених ст.63 Конституції України), потерпілих — про право давати показання і про кримінальну відповідальність за за-
відомо неправдиві показання.
На початку очної ставки з'ясовується факт знайомства і характер взаємовідносин між учасниками цієї слідчої дії. Послідовність допиту осіб, викликаних на очну ставку, встановлює особа, яка проводить цю слідчу дію. Вона ж і встановлює черговість питань, які буде задавати, враховуючи конкретні обставини справи.
Як правило, першою допитується особа, яка, на думку того, хто проводить очну ставку, на попередньому допиті дала правдиві показання. Особливо доцільна така послідовність, якщо слідчий не впевнений у стійкості того, хто допитується, допускає можливу зміну ним показань під впливом іншого учасника очної ставки.
Учасники очної ставки з дозволу слідчого можуть ставити питання один одному. Слідчий може зняти будь-яке поставлене питання повністю або частково.
Встановлені законом умови щодо оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніх допитах, направлені на обмеження впливу слідчого на осіб, які змінили показан¬
ня на очній ставці, а також впливу показань однієї особи на показання іншої.
Оголошення показань, які зафіксовані під час попередніх допитів, недопустиме, якщо будь-хто відмовляється давати пока-зання на очній ставці. У такому випадку правильно буде відклас-ти проведення очної ставки або взагалі відмовитись від її про-ведення.
Слідчий, який проводить очну ставку, повинен стежити затим, щоб очна ставка не вийшли з-під його контролю. Якщо з боку учасників очної ставки є спроба зірвати цю слідчу діюшляхом погроз в адресу один одного чи прояв інших неправомірних дій, слід негайно припинити або перервати проведенняочної ставки, зафіксувавши це в протоколі.
Результати очної ставки можуть бути різними. По-перше, кожний учасник очної ставки може підтвердити дані ним раніше показання. По-друге, особа, що раніше давала неправдиві пока-зання, дала на очній ставці показання правдиві, або навпаки. По-третє, учасник або обидва учасники очної ставки відмовилися давати показання. Будь-які результати очної ставки є орієнтиром на те, чого слід чекати в судовому засіданні. А для слідчого результати очної ставки повинні сприяти подальшій активізації діяльності щодо збирання нових доказів.
Весь хід очної ставки фіксується в протоколі. У протоколі очної ставки вказується: хто, де, коли, протягом якого часу, між ким її проводив; якщо учасники очної ставки — свідки чи
потерпілі, необхідно записати, про що вони попереджені. Далі в протоколі фіксуються показання допитуваних про їхні взаємо стосунки, питання слідчого та відповіді допитуваних. Показання осіб, які допитуються, записуються в тій послідовності, в якій вони давались. У протоколі очної ставки фіксуються всі відповіді на питання, а також їх обґрунтування або висловлені заперечення.
На практиці існує дві форми ведення протоколу очної ставки. При одній кожний аркуш паперу поділяється на дві рівні частини по вертикалі, на одній стороні записуються питання і
одержані відповіді одного учасника очної ставки, а на другій — іншого. Ще однією формою ведення протоколу очної ставки є така, коли і питання, і відповіді записуються рядками, з дотри¬
манням послідовності відповідей.
Кожен учасник очної ставки підписує в цілому протокол очної ставки в кінці, а також кожну його сторінку (або лише свої показання на сторінках).
Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов’язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвищеним ступенем тактичного ризику.
На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні позивачі та цивільні відповідачі, а також експерти), які допитуються у судовому засіданні. Такий допит справляє сильний вплив на психіку допитуваного. Він передбачає одночасний допит кількома учасниками процесу однієї особи відносно одних й тих самих обставин. Особлива роль у перехресному допиті належить суду, який повинен виконувати регулятивну функцію.
Перехресний допит збільшує небезпеку виникнення навіювання. Це пов’язано з постановкою однотипних запитань, повторюванням однакових запитань кілька разів, різною тактикою допитуючих.
