Огляд транспортних засобів.
Необхідність в такому огляді виникає у зв'язку з дорожньо-транспортними подіями, крадіжками транспортних засобів, їх пошкодженням або вчинення за допомогою них злочинів.
Саме перебіг дорожньо-транспортної пригоди і її результатів характеризується чоти¬рьма основними елементами: дорожньої обстановки, транспортного засобу, водія і пішохода.
На ці обставини дорожньої обстановки правильно звернув увагу І.Г. Маландін, підкресливши, що вплив зазначених несприятливих умов обов'язково має бути предметом дослідження автотехнічної або іншої екс-пертизи по кожній кримінальній справі. Особливо це важливо тоді, коли автопригода виникла в складній дорожній обстановці. І.Г. Маландін орієн¬тує на дослідження зазначених умов експертним шляхом. Проте такий вчений як Захарченко С. не погоджується з думкою І.Маландіна, він стверджує, що ці обставини підлягають дослідженню в першу чергу слідчим і саме в ході огляду місця події. Для такого дослідження необхідна участь фахівців з організації руху, іпженерів-автомобілістів, шляховиків, електриків, світло¬техніків і ін. Вони допомагають слідчому правильно, з науково-технічних позицій досліджувати і детально зафіксувати дійсну картину дорожньої обстановки. Надалі у ході розслідування виникає необхідність і в призна¬ченні експертизи. На жаль, поки що немає умов для участі всіх названих спеціалістів в огляді, але, безсумнівно, з часом залучення їх до огляду по¬винно практикуватися усе ширше.
Луцюк П. у своїй статті сформу¬лював наступний комплекс завдань огляду місця дорожньо-транспортних пригод:
1) всебічне вивчення дорожньої обстановки, що передує події (природно, у межах можли¬востей даної слідчої дії);
2) встановлення взаємного положення тран¬спортного засобу (транспортних засобів) і по¬терпілих в момент події;
3) визначення місця наїзду, перекидання, зіткнення і т.д.;
4) встановлення взаємного положення тран¬спортного засобу (транспортних засобів) і по¬терпілих після припинення руху;
5) виявлення слідів і предметів, що можуть бути речовими доказами, а також інших фак¬тичних даних;
6) збирання доказової і паралельно з нею оперативної інформації, що надає змогу побу¬дувати слідчі і пошукові версії.
При виявленні викраденого транспортного засобу основна увага звертається на можливість заміни номерного знака, перебивання заводських номерів на двигуні і кузові, перефарбовування кузова тощо. Оскільки викрадені транспортні засоби часто розукомплектовуються, то при огляді слід з'ясовувати, що саме з них викрадене злочинцями. З метою розшуку злочинця відшукуються сліди пальців рук, мікроволокна його одягу (обклеюються окремі ділянки сидіння водія липкою плівкою).
Якщо огляд пов'язаний з дорожньо-транспортною подією, то при його проведенні ретельно вивчаються зовнішні пошкодження (кузова, скла, фар, коліс), технічний стан (справність двигуна, гальмівної і сигнальної систем, справність рульового управління і інших вузлів), наявність на транспортному засобі слідів зіткнення з людьми і тваринами (кров, мозкова речовина, волосся, ворсинки одягу), а також мікрочастин від транспортного засобу або іншого об'єкту, з яким відбулося зіткнення.
Виявлення слідів та пошкоджень на автомобілі часто не виявляє складності: вони достатньо добре видимі. Належить описати їх розмір, форму, розташування і характер. Опис пошкоджень аварійного характеру повинен бути конкретним і доступним для розуміння всім учасникам процесу, з вказівкою механізмів і детелей, які впливають на безпеку руху. Але словесна характеристика пошкоджень не дає повної уяви про них, тому вони повинні бути обов'язково сфотографовані. На фотографіях необхідно зафіксувати загальний вид пошкоджень та вузли і деталі окремих агрегатів. Фотографування бажано робити на кольорову фотоплівку, оскільки при зіткненні на автомобілях можуть залишатися частинки фабри іншого автомобіля, що можливо зафіксувати тільки за допомогою кольору.
Огляд транспортного засобу слід починати з передньої частини: передній бампер, номерний знак, обліцювання радіатора, фари, підфарники, габаритні лихтарі, капот, крила, передні колеса, лобове скло, передні бокові стійки кабіни та кузова, в остеню чергу з боків.
Після цього оглядається дах автомобіля і платформа. При необхідності проводиться огляд вантажу, перевіряється його розташування, надійність кріплення.
У подальшому обстежується кабіна транспортного засобу, звертається увага на розташування механізмів керування автомобілем (ручний гальмувач, ричаги переключання коробки передач). При цьому звертається увага на негативні обставини: відсутність кришки бензобаку, пробки радіатора, ковпаків колес, молдінгів, інших декоративних деталей, дзеркал заднього виду та ін.
На ці обставини дорожньої обстановки правильно звернув увагу І.Г. Маландін, підкресливши, що вплив зазначених несприятливих умов обов'язково має бути предметом дослідження автотехнічної або іншої екс-пертизи по кожній кримінальній справі. Особливо це важливо тоді, коли автопригода виникла в складній дорожній обстановці. І.Г. Маландін орієн¬тує на дослідження зазначених умов експертним шляхом. Проте такий вчений як Захарченко С. не погоджується з думкою І.Маландіна, він стверджує, що ці обставини підлягають дослідженню в першу чергу слідчим і саме в ході огляду місця події. Для такого дослідження необхідна участь фахівців з організації руху, іпженерів-автомобілістів, шляховиків, електриків, світло¬техніків і ін. Вони допомагають слідчому правильно, з науково-технічних позицій досліджувати і детально зафіксувати дійсну картину дорожньої обстановки. Надалі у ході розслідування виникає необхідність і в призна¬ченні експертизи. На жаль, поки що немає умов для участі всіх названих спеціалістів в огляді, але, безсумнівно, з часом залучення їх до огляду по¬винно практикуватися усе ширше.
Луцюк П. у своїй статті сформу¬лював наступний комплекс завдань огляду місця дорожньо-транспортних пригод:
1) всебічне вивчення дорожньої обстановки, що передує події (природно, у межах можли¬востей даної слідчої дії);
2) встановлення взаємного положення тран¬спортного засобу (транспортних засобів) і по¬терпілих в момент події;
3) визначення місця наїзду, перекидання, зіткнення і т.д.;
4) встановлення взаємного положення тран¬спортного засобу (транспортних засобів) і по¬терпілих після припинення руху;
5) виявлення слідів і предметів, що можуть бути речовими доказами, а також інших фак¬тичних даних;
6) збирання доказової і паралельно з нею оперативної інформації, що надає змогу побу¬дувати слідчі і пошукові версії.
При виявленні викраденого транспортного засобу основна увага звертається на можливість заміни номерного знака, перебивання заводських номерів на двигуні і кузові, перефарбовування кузова тощо. Оскільки викрадені транспортні засоби часто розукомплектовуються, то при огляді слід з'ясовувати, що саме з них викрадене злочинцями. З метою розшуку злочинця відшукуються сліди пальців рук, мікроволокна його одягу (обклеюються окремі ділянки сидіння водія липкою плівкою).
Якщо огляд пов'язаний з дорожньо-транспортною подією, то при його проведенні ретельно вивчаються зовнішні пошкодження (кузова, скла, фар, коліс), технічний стан (справність двигуна, гальмівної і сигнальної систем, справність рульового управління і інших вузлів), наявність на транспортному засобі слідів зіткнення з людьми і тваринами (кров, мозкова речовина, волосся, ворсинки одягу), а також мікрочастин від транспортного засобу або іншого об'єкту, з яким відбулося зіткнення.
Виявлення слідів та пошкоджень на автомобілі часто не виявляє складності: вони достатньо добре видимі. Належить описати їх розмір, форму, розташування і характер. Опис пошкоджень аварійного характеру повинен бути конкретним і доступним для розуміння всім учасникам процесу, з вказівкою механізмів і детелей, які впливають на безпеку руху. Але словесна характеристика пошкоджень не дає повної уяви про них, тому вони повинні бути обов'язково сфотографовані. На фотографіях необхідно зафіксувати загальний вид пошкоджень та вузли і деталі окремих агрегатів. Фотографування бажано робити на кольорову фотоплівку, оскільки при зіткненні на автомобілях можуть залишатися частинки фабри іншого автомобіля, що можливо зафіксувати тільки за допомогою кольору.
Огляд транспортного засобу слід починати з передньої частини: передній бампер, номерний знак, обліцювання радіатора, фари, підфарники, габаритні лихтарі, капот, крила, передні колеса, лобове скло, передні бокові стійки кабіни та кузова, в остеню чергу з боків.
Після цього оглядається дах автомобіля і платформа. При необхідності проводиться огляд вантажу, перевіряється його розташування, надійність кріплення.
У подальшому обстежується кабіна транспортного засобу, звертається увага на розташування механізмів керування автомобілем (ручний гальмувач, ричаги переключання коробки передач). При цьому звертається увага на негативні обставини: відсутність кришки бензобаку, пробки радіатора, ковпаків колес, молдінгів, інших декоративних деталей, дзеркал заднього виду та ін.