- виявлення сторонніх волокон нашарувань на предмєтах-носіях;
- встановлення природи волокон, класу волокноутворюючого полімеру для хімічних волокон;
- встановлення класу барвника згідно з хімічного та технологічною класифікаціями;
- встановлення спільної родової (групової) належності волокон у ході порівняльного дослідження;
- дослідження об'єктів волокнистої природи (тканина, трикотаж, нитки, мотузки, штучне хутро тощо);
- виявлення в спалених залишках об'єктів волокнистої природи.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
- Чи є на предметі-носії (чи в масі речовини) сторонні волокна нашарування?
- Яка природа та колір виявлених волокон нашарувань?
- Чи мають об'єкти, що порівнюються, спільну родову (групову) належність?
- Чи придатні волокна для індивідуального ототожнення відповідного конкретного об'єкта?
- Якщо так, то чи не являються конкретні об'єкти частинами конкретного предмета? Чи не походять конкретні об'єкти з певного (або того ж самого) джерела походження (ідентифікація джерела походження)?
- Який механізм утворення слідів, залишених волокнистим матеріалом (вирішується діагностичне завдання встановлення механізму взаємодії об'єктів на місці пригоди)?
- Чи знаходилися конкретні об'єкти - елементи речової обстановки — в контактній взаємодії?
- Яким способом (кустарним чи промисловим) виготовлено виріб або проведено його обробку (фарбування і т.п.)?
- Чи є залишки волокнистих матеріалів та виробів із них у складі продуктів згоряння (золи)?
Вимоги до матеріалів, які необхідно представити експертові для проведення дослідження. Оптимальним способом є направлення мікроволокон разом з об'єктом-носієм, на яких вони знаходяться. Вилучений одяг, вологий або зволожений, попередньо просушують при кімнатній температурі. Одяг не можна струшувати, без потреби вивертати або складати. Кожен предмет одягу пакується окремо в чисті аркуші паперу. Для збереження мікрооб'єктів на всіх стадіях розслідування злочину необхідно: • виключити стикання предметів-носіїв один з одним під час зберігання та роботи з ними; • не торкатися до предмета-носія своїм одягом, щоб не занести на нього сторонні мікрооб'єкти; • запобігати стиканню різних частин предметів одягу, його зовнішньої та внутрішньої поверхні, щоб не змінити локалізацію нашарувань. У разі неможливості вилучення предмета-носія фіксація мікроволокон здійснюється за допомогою дактилоскопічної плів-ки, плівки типу "ліпофоль". Не можна використовувати липку плівку типу "скотч". Не рекомендується упаковувати предмети одягу, а також предмети-носії з мікроволокнами в пакети з полімерного мате-ріалу, для запобігання впливу електростатичного заряду (мож-ливо, налипання мікроволокон на внутрішні сторони пакета). У залежності від конкретної справи можуть бути також поставлені питання, що пов'язані із встановленням окремих обста¬вин виникнення, експлуатації та руйнування відповідних об'єктів:
