Портретна експертиза (ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріальними зображеннями)
Предметом портретної експертизи є закономірності фізіо-логічної будови ознак зовнішності людини, їх зміни протягом життя та після смерті, використання особливостей зовнішнього вигляду людини для розкриття та розслідування злочинів.
Завданням портретної експертизи є ототожнення особи (трупа) за її зображенням. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
- Чи зображена на даному фотознімку конкретна особа?
- Чи зображена на пред'явлених фотознімках, виготовлених у різні періоди, одна й та ж особа?
- Одна чи різні особи зображені на даних фотознімках?
- Чи є серед осіб на груповому фотознімку особа, зображена на представлених для дослідження порівняльних фотознімках?
- Чи зображена на фотознімку невпізнаного трупа конкретна особа?
Вимоги до матеріалів, які необхідно представити експертові для проведення дослідження: Об'єктами експертизи ототож¬нення особи за ознаками зовнішності є фото-, кіно-, відео-, цифрові зображення живих осіб, невпізнаних трупів. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознімком можуть бути фотографії цієї особи, в тому числі зображення, спеціально виготовлені для даної експертизи. Такі зображення виготовляють за правилами впізнавальної (сигналі-тичної) зйомки: виготовляють три погрудних знімки - у правий профіль, анфас (спереду) та з поворотом голови праворуч (напів-профіль). Для отримання найбільш точного відображення рис зовнішності голова особи, яку фотографують, під час зйомки в анфас та у профіль повинна займати вертикальне положення. Під час зйомки в напівпрофіль голова особи повинна бути дещо піднята та повернута праворуч таким чином, щоб чітко проглядалася ліва вушна раковина. Зйомка проводиться з так званої "нормальної точки" (під "нормальною точкою" зйомки розуміють таке положення фотоапарату, при якому виходять найменші перспективні викривлення об'єкта зйомки. При фотографуванні голови такою точкою буде розташування апарату на рівні очей особи, яку фотографують). При зміщенні фотоапарату з "нормальної точки" зйомки, а також при нахилі голови у бік апарату або відхиленні її назад на зображенні виникають перспективні викривлення рис обличчя, які суттєво ускладнюють судження щодо зовнішності сфотографованих та використання знімків з пізнавальною метою. З цієї ж причини не можна фотографувати і з дуже близької відстані. В цьому випадку неминуче порушення пропорцій обличчя (явище ракурсу), тобто частини обличчя, розташовані найближче до апарату, будуть здаватися надмірно великими, а найбільш відда¬лені від апарату — невідповідно малими. На зйомках у профіль та анфас особа, яку фотографують, по¬винна бути зображена зі звичайним виразом обличчя, без го-ловного убору та інших предметів одягу, які приховують будь-які предмети; волосся її повинно бути зачесане (у жінок волосся не ПОВРІННО затуляти вушну раковину). Зйомка проводиться при освітленні, яке дозволяє найбільш повно виявити рельєф обличчя та його особливості. Зазвичай застосовують комбіноване освітлення, яке складається з одного до¬статньо інтенсивного джерела світла (вікно, софіт) з відбиваючим екраном з білої тканини або паперу. Джерело розміщують на відстані 1,5-2 м від особи, спереду та ліворуч від неї, дещо вище рівня очей. Більш точне місцезнаходження джерела світла визначається за зображенням особи в профіль. Вирішальним моментом при цьому є правильне висвітлення вушної раковини: на знімку повинні чітко відобразитися всі її особливості. Екран розташовують праворуч від об'єкту зйомки таким чином, щоб відбиті промені повно висвічували затінені частини обличчя. Замість екрану може бути використане менш інтенсивне джерело світла (бажано з розсіювальним фільтром) з тим, щоб характер освітленості обличчя при цьому був аналогічним освітленості, отриманої в умовах описаного варіанту. За такої освітленості фотознімки відбивають всі головні ідентифікаційні ознаки голови (обличчя) аж до дрібних зморшок та інших особливостей шкірного покриву. За будь-якого варіанту освітлення зображення не повинно мати великих затінених ділянок, які заважають достовірному судженню щодо прикмет. Під час зйомки слід використовувати рівний, відносно світлий нейтральний фон. Бажано, щоб серед порівняльних зразків були знімки, близькі до досліджуваного за часом зйомки, ракурсом зображення, освітленням. Разом з порівняльними матеріалами слідчому необхідно з'я-сувати та надати інформацію про можливі пластичні операції, зроблені особою, яку необхідно ідентифікувати. Правила сігналітичної зйомки поширюються і на фотогра-фічну фіксацію зовнішності загиблих у випадках виявлення не-впізнаних трупів (маються на увазі трупи зі збереженими покри¬вами обличчя). Ідентифікація трупа проводиться шляхом порівняння зображення трупа з прижиттєвими зображеннями особи. Зйомка проводиться, як правило, в моргах. При фотографуванні трупу часто практикується виготовлення 5 зображень голови: анфас, правий та лівий профілі, а також з поворотом голови праворуч та ліворуч, оскільки серед прижиттєвих знімків може не бути зразків, на яких особа зображена у фас або профіль. Якщо для ідентифікації трупа надано фото, то, крім зазначених фотознімків, обов'язково проводиться фотозйомка з тим же ракурсом та освітленням, що і на наданому знімку. В необхідних випадках перед зйомкою проводиться так званий туалет голови трупу: обличчя миють, волосся розчісують, очі відкривають тощо. У випадках, коли м'які тканини обличчя збереглися, але цілісність або звичайний вигляд їх порушені та судження щодо прикмет покійного неможливе, вдаються до реставрації зовнішніх покри¬вів обличчя для надання трупу "прижиттєвого" вигляду. Особливі прикмети зовнішньої анатомії загиблого фотографують з масштабом. Порівняльні зображення не ретушуються.
